Я розумію, що багато людей не зрозуміють мене. Хоча, можливо, знайдуться і ті, хто мислить розумно, думає про своїх дітей та онуків, а не лише про свої інтереси
Я ніколи не очікувала, що вийду заміж за людину, у якого мати буде така – зовсім байдужа до своїх близьких людей.
Як я розумію, сімейні цінності і традиції їй були не важливі ще відтоді, як вони одружилися з батьком мого чоловіка. Вона навіть не намагалася зберегти сім’ю, коли її синові, моєму чоловікові, було зовсім мало років. Його батько пішов до іншої жінки, мабуть через байдужості своєї дружини, а вона його і не тримала, хоча б для того, щоб у сина був батько. Так він і ріс – тільки під наглядом матері. Навіть бабусю він свою не пам’ятає – вона рідко до них приїжджала.
Чесно кажучи, я дуже здивувалася, коли в перший раз побачила свою майбутню свекруху. Їй було тоді вже 46 років. Ось уявіть: вибілене фарбою волосся, кілограм туші на віях і червона помада. І характер такої ж не подарунок. Нігті довгі і червоні, на каблучках бігає. Ну в загальному може професія дає про себе знати, вона в салоні краси працює.
Після нашого скромного весілля ми стали жити з мамою чоловіка. Але без теплих домашніх вечорів і спільного чаювання. Вранці вона йшла на роботу, бо працює тільки до обіду, а в другій половині дня у неї завжди справи: то фітнес, то дівич-вечори, то вечірки, то майстер-класи якісь, то побачення. Я запитала раз: «А ви не втомлюєтеся в свої роки так бігати?» Вона відповідає: «А які мої роки?». Удома майже не їсть – тільки кава з бутербродом на перекус.
А через рік після весілля я дізналася, що чекаю дитину. Якраз під Новий Рік, два роки тому. Мені недобре тоді було, я лежала, а вона з подружками танцює в кімнаті. Мій чоловік не зрозумів, що зі мною, кличе маму, а вона: «Нічого, минеться скоро, може з’їла щось не те!». А коли дізналася, що зі мною, якось розчаровано сказала: «Ну і даремно! Для себе б пожили хоч трохи!». І ні краплі захоплення. Отака бабуся у нас.
З народженням онука нічого не змінилося. Робота, фітнес, подружки. До онука свого мама чоловіка майже не підходила: «Агу-агу!», брязкальцем помахає і все. Якось раз з роботи прибігла, малюк кричить, а у мене купа білизни у пральній машині. А вона стоїть біля плити, в турці кава варить. Я кажу: «Мамо, ви не потримаєте дитину, я білизна повішу?». А вона не звертає увагу на мої слова. Я підходжу, а у неї в вухах навушники на всю гучність. А потім швидко кави випила, переодяглася і втекла. Чоловікові скаржуся, він плечима знизує – мовляв, ну ти ж знаєш нашу маму.
Малюк ріс, але як завжди від нашої матусі не було уваги. Казала, що вона не нянька, молоді повинні жити своїм життям, а якщо вони надумали мати дитину, то нехай самі і виховують. Вона перестала ночувати вдома, а пів року тому, вона зібрала речі, попрощалася, і пішла до якогось чоловіка.
Ось так. А зараз вона задумала вийти за нього заміж. І онук не потрібен, і нам відпочити ні разу не дала. Заходить рідко, за якоюсь річчю, махне рукою онукові і тікає.
Моя мама живе дуже далеко – довго треба на поїзді проїхати. Вона була б чудовою бабусею, але приїхати не може – скаржиться на здоров’я. Але я знаю, вона б з радістю і з онуком б сиділа, і пиріжки б пекла і в’язала б носочки. До речі, в’язані речі малюкові вона вже надсилала. І, між іншим, вона всього на 4 роки старше моєї свекрухи. З моїм батьком вона теж розлучилася, тільки коли він уже мене виростив, мама берегла сім’ю заради мене і мого старшого брата. Вона так ніколи себе не поводила, як мама чоловіка мого.
Я дуже ображена на маму свого чоловіка. У неї немає ні краплі жалю, жалю і турботи. Вона живе своїм життям, думає тільки про себе. А в її віці потрібно вже думати про дітей, допомагати їм, жити їхнім життям. Намагаюся говорити про це зі своїм чоловіком, щоб він попросив її прийти до нас, побути з малюком, щоб відпустити нас на вечір погуляти, може тоді у неї прокинеться бабусин інстинкт. А то що заміж на старості років зібралася, та що про нас люди скажуть? Невже їй взагалі не соромно? Але чоловік відмовляється і не хоче говорити на цю тему. А жаль! Отака в нас бабуся. Але старість неминуча. Цікаво, як вона тоді заспіває?